Леонід Кравчук: «Якщо Путін каже, що України немає, – це його хвора фантазія»

Леонід Кравчук: «Я не змінив погляди щодо НАТО, я мав свою точку зору»

Любителі моделювання військово-політичних конфліктів нещодавно поширили в Україні сценарій війни за Крим. Згідно з ним, Росія спробує анексувати Севастополь та окупувати острів Тузла за мовчазної згоди низки європейських країн. Юридичною підставою для таких дій, на думку російської сторони, може стати денонсація Договору про дружбу, співробітництво та партнерство 1997 року. Депутати Держдуми все частіше погрожують Україні висуванням територіальних претензій. Чи можливий силовий сценарій, як слід оцінювати заяви Путіна та чому змінив думку щодо НАТО Леонід Кравчук, перший український Президент розказав в інтерв’ю інтернет-газеті «СЕЙЧАС».

– Леоніде Макаровичу, чим загрожує Україні вихід Росії з Великого договору?
– Ніяких ризиків не буде. Це погроза не самої Росії, а окремих російських політиків. Якщо вони мають свою думку і вважають це реальним, це їх справа. Вихід з Договору - це дуже серйозний політичний крок і він не може бути здійснений без консультацій з іншою стороною, без аналізу ситуації, без публічної відповіді на питання «чому» для світу.

Це полегшене ставлення до такого важливого акту, як вихід із Договору. Таких прикладів в міжнародній практиці, коли б односторонньо руйнувався договір, практично немає. Або це військовий конфлікт, як у випадку з пактом Ріббентропа-Молотова, коли Німеччина без будь-яких оголошень війни напала на СРСР. З цього моменту договір втратив свою силу. Це скоріше прагнення налякати нас і самих себе, аніж діяти строго за міжнародними принципами.

– Володимир Жириновський, депутат Держдуми від ЛДПР, прямо погрожує переглядом українських кордонів у разі виходу Росії з Договору….
– Якщо вихід з Договору буду тлумачитися як перегляд кордонів, то це вже справа ООН. Україна одразу ж подає заяву до Ради безпеки і в усі міжнародні організації. Якщо Росія оголосить про перегляд кордонів, це означає, що вона пред’явила до України територіальні претензії. Державу, яка без будь-яких підстав оголосила про перегляд кордонів або посягнула на територіальну цілісність Української незалежної держави, очікує найвища кара.

Це скоріше риторичне питання для нас і для Росії. Нас хочуть налякати, що, мовляв, якщо Ви почнете діяти не так, як ми хочемо, або не так, як тлумачаться наші інтереси, ми будемо діяти як слон у посудній лавці. Так солідна держава не може діяти. Вважаю, що Росія - це солідна держава.

– Поки Україна буде доводити свою правоту в ООН, може відбутися військовий конфлікт. Литовська газета «Geopolitika» змоделювала можливий сценарій: Росія окупує Севастополь і острів Тузла. Захід ці дії проковтне. На Вашу думку, чи ймовірний такий розвиток подій?
– Захід не проковтне. Це ж конфлікт, а Україна – не Чечня. При всіх складнощах, у тому числі у організації Збройних Сил, Україна має певні сили і буде у будь-якому випадку захищати свою територіальну цілісність, свої корінні інтереси. Я не думаю, що в Росії є настільки бездумні політики, що здатні саме так діяти. На прогнози не треба звертати уваги. Будь-яка політична сила може намалювати свої сценарії. Є міжнародне право, структури, дві держави. Не думаю, що на рівні Президента чи уряду Росії хтось може діяти так бездумно, як дозволяють собі окремі члени Держдуми або політики, які аналізують різні сценарії.

– Як Україна повинна діяти , щоб відвернути військово-політичний конфлікт з Росією?
– Прозоро. Якщо Україна має реальні факти, що в Росії на рівні Президента, уряду, міністерства закордонних справ, навіть не Думи, пред’явлені відповідні претензії, поставлені ультиматуми, треба давати на них публічні відповіді і звертатися негайно до міжнародних організацій, які покликані приборкати амбіції будь-якого політика чи держави.

– Але Росія останнім часом використовує прийом неофіційних чуток: начебто Володимир Путін сказав, що «Україна – не держава». Як в такому випадку слід реагувати?
– Гегель говорив про суб’єктивний і об’єктивний ідеалізм. Суб’єктивний ідеалізм – це, коли я закрив очі, Вас немає. Тобто ви існуєте тільки в моїх враженнях. Якщо Путін каже, що України немає, – це його хвора фантазія на рівні суб’єктивного гегелівського ідеалізму. І від того, що він це каже, Україні і не холодно, і не тепло. Україна живе уже вісімнадцять років і, переконаний, буде жити незалежно від того, хоче цього Путін чи ні.

– Чи залежить градус стосунків між Україною і Росією від прізвищ керівників держав? Якщо замість Віктора Ющенка Президентом стане Юлія Тимошенко чи Віктор Янукович, стосунки між країнами поліпшаться?
– Якщо Президент хоче надто швидко щось зробити, а цього не можна здійснити, то це може вплинути як реальний чинник. Але якщо брати далеку перспективу, то діють об’єктивні причини. Вони полягають у тому, що український і російський народи хочуть жити нормально. Якщо політики цього не зрозуміють, то вони підуть, а народи залишаться.

– За останні два роки Ви пройшли шлях від керівника блоку «Не так», який критикував курс до НАТО і пропагував позаблоковий статус для України, до підтримки Північноатлантичного альянсу. Що спричинило таку істотну зміну Ваших поглядів?
– Я не змінив погляди, я мав свою точку зору. На партійних з’їздах СДПУ(о) тодішній голова Віктор Медведчук казав, що я, як перший Президент, маю право на свою позицію з двох принципових питань: мови і НАТО. Я пропонував варіант позаблокового статусу, але переконався, що це не може бути реалізовано, тому вийшов на позицію: хто може сьогодні захистити корінні інтереси України? Дехто каже, що Росія. Добрий же це захист, якщо вона вже пред’являє до нас претензії. Нас може захистити тільки європейська, демократична, військово-політичною структура. Такою на сьогодні є Північноатлантичний альянс. Іншого варіанту не існує.